Ужгородський район
Район створено відповідно до постанови Верховної Ради України 17 липня 2020 року і до його складу увійшли: Ужгородська, Чопська, Перечинська міські, Костринська, Ставненська, Дубриницько-Малоберезнянська, Тур’є-Реметівська, Баранинська, Великодобронська, Оноківська, Сюртівська, Холмківська сільські, Великоберезнянська, Середнянська селищні територіальні громади.
За свідченням археологів, територія Ужгородського району була заселена з давнього кам’яного віку – на пам’ятках знайдено кам’яні знаряддя та заготовки (нуклеуси), ножеподібні пластини, різці, рубилоподібні знаряддя тощо. Пам’ятки мезоліту (середнього кам’яного віку) в Ужгородському районі, виявлені археологами біля сіл Барвінок, Глибоке, Гута, Кам’яниця, Невицьке, Солотвино, Середнє, датуються ХІ-VІІ тисячоліттям до н.е. Неолітичні поселення відкриті біля сучасних сіл Велика Добронь, Малі Геївці, Паладь-Комарівці, Тарнівці, Холмці, Холмок, Середнє, мікрорайон Ужгорода Дравці.
Ужородський район межує з Мукачівським та Берегівським районами, а також з трьома країнами Європейського Союзу: Угорщиною, Словаччиною та Польщею.
В Ужгородському районі знаходиться найбільше місто Закарпаття – Ужгород (115 000 жителів), який є адміністративним, діловим, науково-освітнім, культурним та спортивним центром області. Вперше місто Ужгород згадується у літописних джерелах хронічки Шимона Кезаї 872 року, також місто позначене арабським істориком Аль-Ідрісі на карті 1154 року як Гункбар або Унг.
У давні часи, Ужгород та околиці були територіями, де вирощували сорти винограду європейських сортів, з якого виготовляли вино, яке у свою чергу возили у Польщу, Словаччину, Угорщину. Сьогодні у місті та районі відроджується культура виробництва, працюють дегустаційні зали (Ужгород, Середнє), де можна поспілкуватись про смак та почути багато цікавих історій про вино Закарпаття.
Цікавий факт
На території Ужгородського району знаходиться крайня західна точка: 22°09′ схiдної довготи; 48°27′ пiвнiчної широти (1,5 км вiд с. Соломоново), а також найнижча в регіоні точка над рівнем моря (101 м над р.м.), яка розташована в районі села Руські Геєвці.
Частину території Ужгородського району займає Закарпатська низовина, яка прилягає до Середньодунайської низовини (Панонії). Значну роль у формуванні рельєфу відіграють річки Тиса, Уж та Латориця. Крім того, на низовинних територіях є багато штучних каналiв, а також нараховується чимало ставкiв i водосховищ. Північ Ужгородського району – мальовнича гірська місцевість, лісові масиви якої помережані долинами навколо річок та потоків. Найвища точка над рівнем моря (1479 м) розташована на полонині Руні. Трохи нижчими є полонина Гостра та гори Мала Равка, Кременець. Ці та інші вершини є складовими гірських масивів Українських Карпат.
Флора і фауна
Флора і фауна Ужгородського району: бузок угорський, живокіст серцевидний, волошка Кочі, королиця довголиста, чебрець гарний, фітеума чотиричленна, гвоздика скупчена, підмареник закарпатський, підсніжник звичайний, шафран Гейфеля.
Поряд із місцевими породами Ужгородщину прикрашає і численна екзотична флора. Тут нараховується понад 300 видів екзотичних рослин. З ранньої весни до пізньої осені цвітіння одних рослин змінюється іншими. Здається, що населені пункти розчиняються у квітучих деревах та кущах. Це такі оригінальні рослини, як кущі форзицій золотистої та зеленуватої, ніжно-рожеві квіти японської айви та рожеві — яблуні Недзвецького, криваво-червоні квіти яблуні флоридської та білі — яблуні китайської, бутони рожевих квітів сакури японської, біляві та червонуваті квітучі пагони каштанів. А ще кипарисовики, гімалайські сосни, дугласії, самшит вічнозелений, скумпія звичайна (“парикове дерево”), катальпа бузколиста (“сигарне дерево”), павлонія пухнаста (“адамове дерево”).
Розповідаючи про екзотичні рослини Ужгородщини, слід згадати про дерево з далекого Китаю — магнолію («огіркове дерево»). У нашому краї їх росте кілька видів: рожева магнолія «Суланжа», біла магнолія «Кобус» та фіолетова магнолія «Ленне». Наукою, до речі, доведено, що квітка магнолії має всередині температуру більшу від температури навколишнього повітря. Спробуйте переконатися у цьому самі, приклавши до квітки магнолії руку.
Що побачити?
Найбільшу полонину українських Карпат – полонину Руну (Рівну).
Унікальний дерев’яний храм у селі Лікіцари, котрий було збудовано з ялини в XVII ст., у 1748 р. перебудовано. Зруби вкрили двосхилим дахом. Піддашшя і дах мають профільований карниз із цільного бруса. Над бабинцем – невисока квадратна башта з бароковим завершенням. Подібна до башти невелика главка увінчує гребінь даху над вівтарем.
Пам’ятник листоноші. В селі Тур’ї Ремети (за 10 км від м. Перечин) знаходиться історична пам’ятка XIX століття — меморіальна дошка листоноші, виготовлена і встановлена вдячними земляками, які високо оцінили життєвий подвиг поштаря Теодора Фекете, здійснений ним у далекому минулому. А в самому центрі Перечина знаходиться пам’ятник листоноші, який входить до переліку «Оригінальні пам’ятники Закарпаття», що сформований «Туристичним інформаційним центром Закарпаття».
Закарпатські французи. Цікавим фактом з історії Перечинщини є те, що жителів одного з найбільших населених пунктів району – Тур’я Ремети, мешканці сусідніх сіл називають «жаблярами». І дійсно… Якщо заглянути у меню одного з кафе села, то можна побачити дві традиційні для нього страви: «жаб’ячі лапки» та «черепаховий суп». Дивно, але як свідчить історія, за часів нашестя Наполеона, у селі були розквартировані полонені французькі вояки, які потім тут і залишилися, створивши власні сім’ї і передавши свої французькі звичаї (зокрема, кухню) місцевому населенню.
За часів Чехословацької республіки, засновники закарпатської школи живопису, художники Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі, обрали село Жорнава Ужгородського району місцем для своїх робіт. Село ще відоме як закарпатський Барбізон (назва французького села, в якому жили і працювали художники Руссо, Коро, Милье). З того часу захоплюючі пейзажі навколо Жорнави увійшли в історію, адже саме вони відображені пензлем великих майстрів на їх величних полотнах
Чани у селі Лумшори. Жителі та гості краю мають унікальну нагоду зануритись у 1000-літрову ємність (чан), що розігрівається вогнищем, з цілющими мінеральними водами, температурою до +40–45°С.
Парк Шенборна, в урочищі Воєводино. Унікальний парк, озеро та скульптурні композиції.
Храм Святого Архістратига Михаїла XVII ст. у с. Ужок, внесений до спадщини ЮНЕСКО. Це один з найвідоміших дерев’яних храмів Закарпаття, що розташований у селі Ужок, під Ужоцьким перевалом. Побудований на честь Святого Архістратига Михаїла у 1745 році та з того часу служить людям місцем спілкування з Богом;
Цікавою є залізнична інфраструктура, побудована за часів Австро-Угорщини (початок 20 ст.) фахівцями Угорських королівських державних доріг;
Ужанський національний природний парк, створений у 1999 році, площею близько 40000 га, розташований в басейні річки Уж від с. Забрідь до Ужоцького перевалу і є частиною міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати»;
Район сіл Стужиця – Ужок – це територія, де розташовані найстаріші резервати бука лісового (1908). Саме тут збереглося букове криволісся на площі понад 55 га. Спадщина ЮНЕСКО;
Ужоцький перевал (883 м). Це один з шляхів, через які можна потрапити у Закарпаття зі сторони Львівської області та кордону з Польщі (напрям Самбір);
Найстаріші дерева України – «Дідо-дуб» та «Дуб Чемріон» у с. Стужиця. Вік дубів – 1200 років
Урочище «Чорні Млаки» – місце падіння метеориту «Княниня». 9 червня 1866 року о 16:05 за місцевим часом, поблизу села Княгиня, відбулася падіння найбільшого у Європі метеориту. Події розгортались між хребтами Стінка та Явірник. Метеорит з’явився вогняною кулею над містом Липтовський Мікулаш, пролетів у східному напрямку над словацькими містами Шаріш, Земплін, Пряшів і, подолавши відстань понад 200 км, розірвався біля села Княгиня на висоті 40 км.
В Ужгородському районі також розташована гірськолижна зона Закарпаття – Красія.
В Ужгородському районі проходить найдовший залізничний тунель Щербин-Сянки, довжиною 908 метрів. Тунель з’єднує Закарпаття та Львівщину.
В Ужгороді знаходиться найдовша в Європі липова алея (набережна Незалежності).
На території Ужгородського району є чимало древніх парків та скверів: Ужгород — парк Лаудона, парк Підзамковий; В. Лази — парк Плотені; Чертеж — парк 1848року.;
Туристи в Ужгороді та Ужгородському районі можуть відвідати чисельні пам’ятки архітектури: Ужгородський замок (ХІ ст.), Невицький замок (ХІІ-ХІV ст.) у с. Кам’яниця, Середнянський замок (ХІІ-ХІІІ ст.) та Винні підвали у (XVI ст.) у смт. Середнє, Садиба (XVIII-XIX ст.) та дендропарк (ХХ ст.) у с. Чертеж, Палац Плотені з парком (XIX ст.) у с. Великі Лази.
Крім того, варто побачити унікальні старовинні храми Ужгорода та Горянську ротонду, а також численні музеї: краєзнавчий музей в Ужгородському замку, музей архітектури і побуту, художній музей, меморіальні мистецькі музеї (Коцки, Манайла, Глюка), зоологічний музей.
В Ужгородському районі найкраще збережені традиції лемків Закарпаття. А саме їх звичаї, обряди та кухня. Варто відвідати хату-музей «Лемківська садиба» у селі Зарічево та авторський музей побуту та звичаїв «Склад» в Дубриничах.
Окремо можна відзначити природні парки та заказники, а саме: «Шипіт», де охороняються унікальні види рослин; «Соколові скелі» у басейні річки Шипот; державний гідрологічний пам’ятник-водоспад у селі Тур’я Поляна.
Лікування та оздоровлення туристів в Ужгородському районі забезпечують санаторно-курортні заклади, проживання – готелі, турбази, мотелі, хостели, сільські садиби, харчування – численні ресторани, корчми та паби.
