Всі новини

27-28 липня 2019 року на території Ужанського НПП у с. Стужиця Великоберезнянського району відбудеться міжнародний етно-еко фестиваль «Праліс-фест»

Офіційне відкриття 28 липня 2019 о 15:00 год.

Довідка

З метою популяризації унікальних природних, культурних та історичних об’єктів на території природно-заповідного фонду в 2017 році в Ужанському НПП був започаткований міжнародний етно-еко фестиваль «Праліс-фест», організаторами якого стали Ужанський НПП та Закарпатська ОДА.

Міжнародний етно-еко фестиваль «Праліс-фест» проводиться щороку на території Ужанського НПП, який є частиною транскордонного біосферного заповідника «Східні Карпати» до складу якого також входять національний природний парк «Полоніни» (Словаччина), Бещадський національний парк (Польща) та інші природоохоронні об’єкти. Фестиваль проводиться з метою популяризації збереження дикої природи – пралісів, які включені до світової спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи».

Завдяки унікальним об’єктам природної та культурної спадщини, які включені до міжнародних списків ЮНЕСКО, вдалому розташуванню поблизу кордонів двох країн Європейського Союзу, відсутністю чинників, які забруднюють навколишнє природне середовище даний регіон є надзвичайно привабливим для розвитку транскордонного туризму.

Проведення «Праліс-фест» популяризує та підтримує природно-заповідні території, життєдіяльність місцевих громад, їх побут, традиційне ведення господарства та етно-культурну спадщину регіону, сприяє налагодженню транскордонної та міжнародної співпраці.


0

Всі новини

Нещодавно в області завершився конкурс з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства у сфері туризму та курортів, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка за рахунок коштів обласного бюджету у 2020 році.

Основною метою конкурсу є підтримка ініціатив громадських організацій, діяльність яких спрямована на розвиток галузі туризму в Закарпатській області.

 До участі приймались конкурсі пропозиції, які спрямовані на реалізацію таких цілей та пріоритетних завдань, як: популяризація туристичного потенціалу Закарпатської  області; забезпечення сталого та екологічного розвитку туризму у Закарпатській області; покращення туристичної інфраструктури Закарпатської області тощо.

         Загалом, ініціативу проявили 5 громадських організацій, а зареєстровано заявок всього 6.

        
Зокрема це:

• ГО «Карпатські стежки», яка подала на конкурс дві заявки:

         проект «Інвентаризація, паспортизація та внесення у відкриті електронні бази даних туристичних шляхів» із загальною сумою витрат 100 тис грн і очікуваною сумою з обласного бюджету 60 тис грн;

         проект «Розробка путівника з картою Закарпатського туристичного шляху»  із загальною сумою витрат 60 тис грн і очікуваною сумою з обласного бюджету 30 тис грн;


• ГО «Спортивний клуб Вільхівці»,
проект «Фестиваль голубців за участі ОТГ Закарпаття та встановлення нового рекорду України – найбільшого голубця, в рамках святкування Дня Вільховецької громади» із загальною сумою витрат 100 тис грн. і очікуваною сумою з обласного бюджету 80 тис грн;

• ГО «Калган – А», проект «Фестиваль середньовічної культури «Срібний татош» із загальною сумою витрат 270 тис грн. і очікуваною сумою з обласного бюджету 100 тис грн.;

• ГО «Закарпатське обласне товариство соціально-культурного розвитку «Панонія», проект «Облаштування туристичної локації на базі Краєзнавчого музею міста Перечин» із загальною сумою витрат 286 тис грн. і очікуваною сумою з обласного бюджету 228 тис грн;


• ГО «Купіль», проект «Відтворення забутої стародавньої традиції Закарпатського волоського краю та проведення фестивалю «Волоські забави» із загальною сумою витрат 100 тис грн. і очікуваною сумою з обласного бюджету 75 тис грн.

       
 Загальна сума витрат всіх конкурсних пропозицій – 916 тис грн, а очікуване фінансування  з обласного бюджету – 573 тис грн.

          Найближчим часом розпочнеться перший етап проходження конкурсу. Зокрема, планується перше засідання постійної комісії, яка розглядатиме конкурсні пропозиції учасників на їх відповідність до умов конкурсу. На цьому етапі конкурсна комісія приймає рішення про участь поданих конкурсних пропозицій у другому етапі конкурсу.

         Підводячи підсумки варто зазначити, що орієнтовний обсяг фінансування з обласного бюджету п. 4.2. заходів Програми розвитку туризму та курортів у Закарпатській області на 2016-2020 роки, у 2020 році – 360, 00 тис. грн.

 

0

Всі новини

26 липня 2019 року у м. Ужгород відбудеться вечірній забіг.

18:0019:00 – збір учасників проведення інформаційно-освітньої роботи

19:0019:50 – теоретичний майстер-клас про безпечний біг від фітнес-тренера «VIPER GYM» та розминка від фітнес-тренера студії «GFamily»;

20:00 – старт забігу.

Перед забігом буде проводитись  вимірювання артеріального тиску, вироховування індекса маси тіла, вимірювання ваги об’ємів тіла бажаючим.

Маршрут: медфак → п. Театральна → пішохідний міст → драм-театр → транспортний міст → медфак.

Запрошуються всі бажаючі.

0

Всі новини
Коли понад сто років тому в Карпатах будували залізницю, це був унікальний та амбітний інженерний проект. Дослідники з Закарпаття Микола Ткач і Микола Волощук розповідають неймовірну історію цього будівництва.
Щоб здійснити задум у складній гірській місцевості, потрібні були кваліфіковані спеціалісти. Тому з усіх куточків Австро-Угорської імперії для прокладання залізниці запросили будівельників різних національностей: австрійців, угорців, чехів, хорватів, німців. Також на державному рівні було прийнято рішення запросити спеціалістів з Італії, переважно з північних гірських земель.






















Наприкінці 19-го століття гірська Рахівщина, як і вся територія Закарпаття, входила до складу Австро-Угорщини. На той час бурхливо розвивалися капіталістичні відносини у Європі, зростали потреби у транспортуванні природних ресурсів нашого краю: лісу, солі, заліза.
У 1870 році був детально розроблений проект Транскарпатської залізничної магістралі, метою якого було з’єднати Відень і Будапешт зі Східними Карпатами. Згодом було представлено і затверджено проект проміжної залізничної гілки Сігет Мармароський – Рахів – Керешмезе (тепер Ясіня), яка мала з’єднатися з гілкою Воронєнка – Надвірна –Станиславів (тепер Івано-Франківськ) у Галичині. Залізниця мала пройти вздовж гірських річок Тиса та Прут.
Щоб здійснити задум у складній гірській місцевості, потрібні були кваліфіковані спеціалісти. Тому з усіх куточків імперії для прокладання залізниці запросили будівельників різних національностей: австрійців, угорців, чехів, хорватів, німців…























Також на державному рівні було прийнято рішення запросити спеціалістів з Італії, переважно з північних гірських земель. Італійські майстри мали досвід будівництва залізниць у схожій гірській місцевості Альп, вважалися найкращими у Європі каменотесами та володіли технологією чистої кам’яної кладки, яку застосовували при будівництві аркових кам’яних мостів, тунелів, підпірних стінок та інших складних інженерних споруд. Все це та багато інших робіт вони і виконували з приходом у Східні Карпати.
Письмових джерел про будівництво залізної дороги у згаданій місцевості досить мало, але якщо до них додати спогади старожилів, розповіді нащадків італійців, то вони разом дають можливість більш-менш повно висвітлити цю історичну подію.
Будівництво залізниці взяла на себе компанія «Г. Грегенсен і сини». Прокладати гілку розпочали від міста Сігет, яке було центром Марамороського комітату (жупи), до складу якого тоді входив і Рахівський або Тисодолинянський округ — Тісовилдь.





















Щоб її збудувати, необхідно було провести підготовчі роботи, зокрема, насипати земляні насипи з високими схилами в ущелинах, розрити землю в гористих місцях, в окремих з них за допомогою вибухівки підривати скелі тощо.
Як зазначає дослідник тих часів Перл Еде, земляних і скельних робіт було проведено в кількості 2608800 м3, викладено з тесаного каменя 392700 м3 підпірних прибережних стінок. Загальний кошторис будівництва складав 13500000 форинтів (frt).
Під час прокладання залізниці спорудили чисельні мости, тунелі та інші інженерні споруди. Також збудували 13 залізничних станцій і проміжних зупинок, серед яких найбільшими є Ясіня, Рахів, Требушани, Вішовилдь (тепер у Румунії).




















Вздовж колії збудували чисельні кам’яні будинки (так звані «бохтарні»), більшість з яких наразі слугують житлом для працюючих на залізниці. Шпали виготовляли на встановлених пилорамах тільки з твердолистяних порід дерев. Поблизу станції Берлибаш знаходився склад з костилями (цвяхами) для прикріплювання рельсів, які, можливо, й дали назву тут сьогоднішній Костилівці.
Італійські спеціалісти були також задіяні і на будівництві чисельних мостів та тунелів суміжної залізничної гілки за перевалом. Зокрема, у Ворохті в 1895 році вони побудували кам’яний арковий міст через річку Прут, довжиною близько 130 метрів, протяжність центральної арки – 65 метрів.
Залучали до робіт на штриці й місцевих жителів, які виконували менш кваліфіковані роботи, зокрема: насипали земляні вали, транспортували шпали і каміння, рубали ліс тощо. Людська пам’ять їхні прізвища в абсолютній більшості не зберегла. До нашого часу дійшло, що багато на залізниці працювало жителів Керешмезе (Ясіня), які приймали також участь в плануванні залізничної станції, котра стала вузловою, та двоповерхового вокзалу. Головним порадником і організатором робіт був місцевий гуцул Василь Попадюк-Базь. Працювали також на спорудженні залізниці Дмитро Семенюк з Берлибаша, Іван Прокоп’юк з Рахова та інші.






















За розповідями старожилів та інформації з деяких історичних праць, зокрема авторів П.Еде, Ф.Горвач та ін., відомо про трагічні сторінки будівництва залізниці. Серед працюючих були зафіксовані спалахи епідемій холери, тифу й кору, від якої робітники колії масово гинули. Лікарні були переповнені хворими, стан справ за кількістю захворювань серед працюючих не розголошувався. Згідно наведених офіційних даних, які вказує Перл Еде, за поданим звітом дирекції держзалізниці, було два спалахи епідемії.
Під час першого спалаху холери з 22 липня по 19 жовтня 1893 року, протягом 89 днів захворів 1481 працюючий, з яких 434 померли, в середньому протягом одного дня фіксували захворювання у 16-17 працюючих і помирали 4-5 людей. Під час другого спалаху холери, з 7 серпня до 23 листопада 1894 року, протягом 109 днів захворіли 366 працюючих, з яких 128 померли, тобто в середньому протягом одного дня фіксували захворювання у 3-4 працюючих і помирали 1-2 людей. Перл Еде наводить вражаючі цифри: разом протягом двох спалахів епідемії за 198 днів епідемії захворіли 1847 працюючих, з яких 562 померли.
Особливо лютували хвороби, за спогадами старожилів, серед будівельників за залізничною станцією Берлибаш, де було змінено русло річки Тиса, що призвело до розмивання паводком місцевого цвинтаря, в якому були окремі поховання померлих на різні заразні хвороби. І нині ця місцевість називається «Чумаґ», що від слова «чума».
Щоб запобігти новим спалахам хвороб, фірма «Г. Грегенсен і сини» почала будувати додаткові лікарняні приміщення, збільшилася і кількість лікарів. Проте робітники більше боялися лікарень, ніж самої хвороби, тому госпіталізація була примусовою.





















Переконавшись у реальному стані справ, Міністерство доріг і дирекція залізниць Австро-Угорщини виділили додаткову фінансову допомогу. За розповідями місцевих жителів, померлих під час епідемії ховали у братських могилах, присипаючи вапном. Такі братські могили є в Діловому (на Білопотоцькому кладовищі та в урочищі Нориця), у Рахові (за залізничним вокзалом), у Квасах (в урочищі Чопаш), у Лазещині (в урочищах Барачище, Пансиргауз) тощо. На жаль, сьогодні практично всі ці поховання занедбані. На них відсутні надгробки чи хрести і тільки окремі старожили можуть згадати про те, що саме на цьому місці ховали будівників залізниці. В них поховані люди різних національностей, серед яких найбільше італійців.
Збереглися також людські перекази про те, як італійці будували найдовший тунель через головний Карпатський хребет у межах Зимір-Воронєнківського перевалу, довжиною 1203 м. Для того, щоб швидше завершити прокладання, його рили одночасно з двох боків назустріч. Керуючий роботою інженер, ім’я якого не збереглося, спрямував роботу двох бригад робітників так, щоб вони не розминулися і своєчасно зустрілися під землею. Але у визначений день такої зустрічі не відбулося і проектант від ганьби застрелився. Але роботу продовжували і наступного дня ця зустріч таки відбулася. Керівник, складаючи проект, не врахував, що тунель потрібно прокладати дугою, як це диктував гірський рельєф, що збільшило його довжину.
Із поступовим призупиненням епідемії, будівельна компанія поновила будівництво залізниці. Але, щоб вчасно закінчити її, з квітня до вересня 1894 року тут були задіяні 14289 робітників на 76, 564 км (на 1 км – 186 осіб). Для порівняння, в той же період на будівництві суміжної гілки Воронєнка – Надвірна – Станислав, на 1 км працювали тільки 66 робітників.
Як бачимо, залізниця будувалася за вкрай важких умов. Складний гірський рельєф, скельні виходи, швидка течія річки Тиса та її численних приток-потоків значно ускладнювали будівництво. І нині вражає міцність підпірних прибережних стінок і акведуків, викладених вручну з тесаного каменя, що за століття витримали не один паводок бурхливих гірських вод.
Достовірно відомо, що компанія «Г. Грегенсен і сини» докладала всіх зусиль для того, щоб завершити будівництво залізничної гілки вчасно. Але без допомоги держави, тобто Австро-Угорщини, яка була замовником робіт, не обійшлося. Як наслідок, перший пробний потяг на Рахівщину прибув у серпні 1894-го (тобто 120 років тому), що викликало неабияку цікавість серед місцевого населення. Офіційно залізнична гілка була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 року. Відкриття суміжної залізничної лінії Воронєнка – Надвірна – Станислав відбулось майже на дев’ять місяців раніше, а саме 19 листопада 1894 року.





















Після завершення будівництва залізниці, через різні причини, не всі італійці повернулися додому. Австро-Угорська влада була зацікавлена в тому, щоб окремі молоді спеціалісти залишилися обслуговувати новозбудовану залізничну гілку. За віднайденими старими документами та розповідями нащадків, вдалося встановити імена десятьох італійців, що залишилися жити у Діловому): Буцці Джованні Андреа, Корадіні Луіджі Анджело, Піціні Марія, Мартіглоні Стефано, Делізотті Джузеппе, Делізотті Едуардо, Манфреді Карло, Мартін Луіджі, Зондонелло Кубі, Монті Карло.
Італійські спеціалісти залишили вагомий слід не тільки в історії України, але і нашої частини світу, тобто Європи. У 1886 році саме вони провели певні математичні розрахунки і припустили, що біля села Трибушани знаходиться географічний суходільний Центр Європи. Вони встановили, що розрахунки для визначення вказаного пункту провела, під час проектування залізничної гілки, група італійських спеціалістів, зокрема – інженер на ім’я Джованні (прізвища якого нам не вдалося встановити).
Згодом цю інформацію оприлюднила Віденська преса. Для підтвердження правдивості розрахунків, була відряджена експедиція учених з Віденського Імператорсько-Королівського військово-географічного інституту. Після ретельних досліджень, австрійські й угорські науковці підтвердили первинні розрахунки італійців і навесні 1887 року тут спорудили кам’яну стеллу, висотою 1,5 м, на березі річки Тиса (притоки Дунаю), що вже понад 125 років символізує географічний суходільний Центр Європи.
Будівництво залізниці у цій гірській місцині, як і через інші перевали, без сумніву, стало своєрідним «вікном у Європу», що сприяло соціально-економічному розвитку Карпатського регіону. Почали курсувати товарні й пасажирські потяги від Ясіня до Будапешта, Праги, Відня, Львова, Чернівців та деяких інших міст. Символічно те, що через 120 років після прибуття першого потяга до Рахова, за зверненням ініціативної групи до дирекції Укрзалізниці, у серпні 2014 року почне курсувати новий потяг „Говерла” із сполученням „Рахів – Київ”.

Микола Ткач, історик, краєзнавець; Микола Волощук, кандидат біологічних наук

Джерело: report.if.ua 
0

Всі новини
Фестиваль «З країни в Україну» – це масштабна культурно-просвітницька подія, яка проходить у малих містечках нашої країни.  Це майстер-класи народних ремесел, демо-зона новітніх здобутків України, відкрита бібліотека, дитячі і юнацькі активні ігри, кінопокази найкращих зразків вітчизняного кінематографа, лекції для дорослих та дітей і, звісно ж, яскравий, драйвовий, феєричний вечірній рок-концерт!

🔹18 міст з різних куточків України! 
🔹П’ятнадцять фестивальних майданчиків;
🔹Тисячі відвідувачів;
🔹Та безліч емоцій!


Закарпаття теж входить в програму фестивалю, тому не пропусти цю подію у своєму місті!

Пропонуємо перелік міст:

02 серпня – м. Тячів;            03 серпня – м. Берегове;             04 серпня – м. Мукачево


Дізнавайся більше на сторінінці фестивалю у фб




0

Всі новини

28 липня у м. Ужгород відбудеться вже традиційна  «Ужгородська РЕГАТА 2019»

 «Ужгородська РЕГАТА» – веселе спортивне змагання, сплав по річці Уж на плавзасобах різної конструкції.

Старт – пляж біля Підзамкового моста (правий берег)

Фініш – за мостом Масарика, навпроти готелю «Ужгород» (лівий берег)

До участі запрошуються будь-які не моторні плавальні засоби – човни, надувні човни, плоти і т.д. Вітаються саморобні конструкції, оригінальний декор і остюми.

Кількість членів екіпажу не обмежена, але до фінішу судно повинно прийти з повним складом екіпажу.

За результатами Регати будуть нагороджені переможці в таких номінаціях:

«Летючий Голандець» (найшвидше судно);

«Веселий Роджер» (найоригінальніше судно);

«Чорна каракатиця» (найшвидше судно серед саморобних);

«Ноів ковчег» (найчисленіший екіпаж).

«Ужгородська РЕГАТА» не обмежується тільки запливом. На фініші будуть проведені різноманітні змагання та конкурси.

Щоб зареєструвати тисніть РЕЄСТРАЦІЯ УЧАСНИКІВ

З історії «РЕГАТИ»:

Перша «Ужгородська РЕГАТА» відбулася 11 липня 2010 року. За підсумками рейтингу туристичного сезону 2010 Турінфоцентру Закарпаття «Ужгородська РЕГАТА» перемогла в номінації «Краща туристична анімація-2010»

Примітки:

  1. За безпеку на Регаті відповідають самі учасники. Слідкуйте за дітьми, перевірте надійність плавзасобів. Річка Уж у цей період дуже мілка, але про безпеку на воді треба дбати.
  2. У випадку незадовільних погодних умов або стану річки, Регата може бути перенесена на пізніший термін, про що буде повідомлено додатково.

Сдікуйте за новинами на сторінці події у ФБ

0

Всі новини

8 вересня 2019 року, у м. Рахів відбудеться гастрономічний фестиваль «Гуцульська бриндзя»

Бриндзя – сичужний розсільний сир, виготовлений з овечого молока за допомогою ферменту з натурального сичуга свійської худоби. Зазвичай білого кольору, зовні нагадує домашній сир, має молочний солоний смак. 

Трохи із історії фестивалю:

Він був започаткований у 2000-му році територіальною громадою села Кваси, а 2002-го року перемістився до райцентру – м. Рахів.

Традиційно, свято проводиться у вересні, адже саме у цей час пастухи з отарами овець спускаються з високогірних пасовиськ до своїх осель. Найголовніша мета проведення фестивалю – це відродження давніх традицій вівчарства.

Сир, бриндзя, вурда – це основні різновиди гуцульського сиру, які відрізняються за кольором, смаком, структурую і технологією приготування. На продаж та на показ викладаються не тільки ці продукти, а й вироби з овечої вовни. Саме ж дійство починається з святкової ходи із центру міста до амфітеатру «Буркут» та супроводжується троїстими музиками. Кожному селу Рахівського району відведене місце учасника на території, де розгортається свято. Тут можна спробувати їжу, яку традиційно готують в цьому селі, і звичайно вироби з овечого сиру. На ярмарку розміщуються намети учасників із виробами народних майстрів, у яких можна придбати ліжники, вишиванки, прикраси, дерев’яний і глиняний посуд тощо.

 

Програма згодом


 

 

 

0

Всі новини

14 вересення 2019 року планується урочисте відкриття Ювілейної Карпатської стежки  до Дня працівника лісу.

Туристичний шлях, який запланували відновити лісівники, спільно із громадською спілкою «РТО Закарпаття» був прокладений ще за часів Чехословаччини у 1929 році та з плином часу був занедбаний і забутий.

Стежка, протяжністю 343 кілометри, проходить гірськими масивами Карпат, значна її частина простягається територією Перечинського району. При проходженні стежкою можна намилуватися неймовірною красою наших гір, ознайомитись із природно-заповідними об’єктами, флорою і фауною гірських Карпат та ще багато приємного для відпочинку, саме тому було прийнято рішення відновити історичний маршрут.

Лісівники, спільно із громадською спілкою «РТО Закарпаття» планують облагородити стежку, розробити робочу карту з нанесенням місць відпочинку, рекреаційних пунктів, джерел з питною та мінеральними водами. Також, вздовж стежки, завдяки лісівникам з’являться інформаційні стенди в яких йтиметься про дане місце (гора, річка, урочище і т.д.).

 

0

Всі новини

27 липня у м. Радомишль Житомирської області на території історико-культурного комплексу Замок-музей «Радомисль» відбудеться Всеукраїнський фестиваль-показ етнічного та стилізованого одягу «Аристократична Україна».

Цьогоріч захід проходитиме вже вчетверте. Його мета – розвиток культурної і народної дипломатії між етносами, національними меншинами, що вважають своєю Батьківщиною Україну та представниками народів, які мешкають на території України, зміцнення міжнародного іміджу України в світі.

Програма фестивалю стартує о 12.00 і передбачає дефіле моделей в автентичному вбранні, де будуть продемонстровані оригінальні та відтворені автентичні строї, демонстрація сучасного модного одягу й аксесуарів з етно-мотивами, а також дитяче дефіле.

Традиційно, в день фестивалю моделями стануть звичайні українські жінки – матері та дружини загиблих захисників-героїв АТО, які босоніж, ідучи домотканим лляним полотном, демонструватимуть гостям образи від відомих українських дизайнерів, – анонсують організатори.

Під час фестивалю у ландшафтному парку Замку-музею розгорнеться ярмарок народних майстрів, у якому братимуть участь майстрині з різних областей. А ще кожен відвідувач зможе долучитися до майстер-класів, зокрема відкрити свій талант за ткацьким станком.

Участь у фестивалі, як і представлення власних виробів на ярмарку – безкоштовні.

0

Всі новини

27 липня 2019 року у м. Мукачево відбудеться четвертий парад сажотрусів.

Основні події заходу відбуватимуться на площі Кирила і Мефодія.

У рамках свята містом пройде урочиста костюмована хода, після чого заплановані  розваги для дітей в парку.

Професія сажотруса почала своє існування імовірно в Німеччині. Однак батьківщиною сажотруса є Данія. Перша будівля де прочистили димоходи, був замок короля Крістіана IV в Копенгагені. Сталося це в 1639 році, чищенням димоходів займався литовець Гудманд Ольсен.

1728 році в Копенгагені трапилася велика пожежа, яка знищила майже половину цього міста, після якої, проблема тяги камінів і печей вийшла на державний рівень.

1731 році був призначений перший професійний сажотрус Данського королівства — Андреас Ніешке родом із Сілезії.

11 лютого 1778 року вийшов указ Крістіана VII про створення ремісничого цеху данських сажотрусів.

1917 році були організовані спеціальні курси сажотрусів при Данському технологічному інституті.

1974 році у місті Тендер на півдні Ютландії відкрилася школа сажотрусів, термін якої тривав чотири роки.

У Мукачеві такою особою Берталон Товт або, як його називають у народі – Берті-бачі. Сажотрус, який займаймався цим ремеслом з 1973 року, і якому в 2010 році на центральній вулиці міста встановили пам’ятник.

0

PREVIOUS POSTSPage 1 of 35NO NEW POSTS