Всі новини

У місті Ужгород незабаром зацвіте липова алея

Гості та мешканці Ужгорода знають: місто славиться багатьма «квітучими родзинками», зокрема сакурою та магнолією. Але в місті незабаром зацвіте липова алея,  яка також є не менш цікавою та привабливою для туристів. 

Улюблене місце прогулянок уже кількох поколінь ужгородців. Тут люблять проходжатися закохані, тут відпочивають після занять студенти, тут здійснюють пробіжки ті, хто веде активний спосіб життя, тут вигулюють чотирилапих улюбленців їхні господарі, тут фотографуються туристи… Романтична і гарна у всі пори року липова алея давно стала однією з візитівок столиці Закарпаття. Без неї нині важко уявити сучасний Ужгород і навіть не віриться, що на її місці колись була пустка, а замість могутніх дерев росли чагарники.

Алея є одним з найкращих здобутків багатого на позитивні моменти  чеського періоду. Її визнано пам’яткою садово-паркового мистецтва. Простягається вона вздовж набережних Незалежності та Студентської.

Ужгородська липова алея має довжину 2,2 кілометра. Її прикрашають шість видів лип по обидва боки пішохідної доріжки. Так, зокрема, стверджує історик Роман Офіцинський.

За його словами, засадили алею у 1928 році чеські ботаніки. Тоді вона нараховувала близько 300 дерев. Зараз окремі з них засохли, деякі поламали, окремі вирубали. Торік до дня міста на ділянках, де давно не було дерев, висадили кілька саджанців лип. Проте, на жаль, деякі з них зламали.

Тож як і чому потрапили липи до Ужгорода? Який зв’язок у них із Закарпаттям? Чому чехи вирішили зробити не яблуневу, не сливову, не ялинкову, а саме липову алею, адже, якщо на те пішло, вони озеленили Ужгород  й іншими  насадженнями, завдяки яким місто прославилося на всю державу як українська Японія. Сакури зараз вважаються справжньою родзинкою міста і приваблюють до нас щовесни тисячі туристів, які їдуть з усіх усюд, щоб помилуватися рожевою красою. Тож як і чому потрапили липи до Ужгорода? Який зв’язок у них із Закарпаттям? Чому чехи вирішили зробити не яблуневу, не сливову, не ялинкову, а саме липову алею, адже, якщо на те пішло, вони озеленили Ужгород  й іншими  насадженнями, завдяки яким місто прославилося на всю державу як українська Японія. Сакури зараз вважаються справжньою родзинкою міста і приваблюють до нас щовесни тисячі туристів, які їдуть з усіх усюд, щоб помилуватися рожевою красою.

«Липу оспівували здавна, – йдеться у  виданні. – Вергілій, Овідій Пліній називали її «золотим деревом». У давніх слов’ян липа вважалася  священним деревом і ототожнювалася з богинею любові та краси – Ладою. Пізніше її назвали деревом Богородиці. За християнською традицією, коли Богородиця спускається з небес на землю, то відпочиває на липі. Липа – чеське національне дерево. Липовий листок, гілка липи з квітами або липовий вінок – знаки національної гідності Чехії.  На багатьох нагородах Чехії (ордени Білого Лева, Республіки), газетних логотипах, військових уніформах, гербах і грошових номіналах бачимо елементи липи».

Тож і не дивно, що, помічаючи на новоздобутій території, якою стала в ті часи наша область, чехи вирішили  залишити слід своєї держави. Крім того, тогочасний уряд дбав про естетичну красу міст, тож ботаніки поєднали приємне з прекрасним. Приємно, що у нас на сьогодні є довша липова алея, ніж у самих чехів, яким нею, власне, ми й можемо завдячувати.

Як наголошує український історик та доктор історичних наук Роман Офіцинський,  липа стала символом Чехії у червні 1848 року. Тоді саме проходив Слов’янський конгрес у Празі – з’їзд делегатів слов’янських народів Австрійської імперії, де й було прийнято відповідне рішення. Організували з’їзд чеські активісти, його делегатами були також представники від Закарпаття.

Джерело: https://zakarpatpost.net

 

Author


Avatar